Здесь мы продолжим изложение темы линьки сельскохозяйственной птицы и рассмотрим различные способы принудительной линьки и схемы практического применения зоотехнической линьки.

Способи примусової линьки. Примусову линьку у птиці викликають гормональними, хімічними та зоотехнічними способами.

Гормональні засоби. Вони базуються на застосуванні певних гормональних препаратів, які гальмують у птиці процес овуляції (прогестерон, тироксин та їх похідні, тощо). Добрі результати дає одноразове внутрішньом’язове введення прогестерону з пролангантом з розрахунку 30-40 мг на голову. Можна використовувати агоніст гонадоліберин. Світловий день скорочують до 8 годин і на такому рівні його підтримують 30 днів, після цього збільшують. Режими годівлі і напування птиці не змінюють. [3, 24].

Тироксин. Гіпертіреоідізація (надмірна збагаченість організму птиці гормоном щитовидної залози тироксином) майже завжди призводить до припинення яйцекладки птиці та виникненню линьки. Для отримання штучного гіпертіреозу застосовують препарат сушеної щитовидної залози (тіреоідин), який згодовують з кормом в різних дозах. Дача разової дози 7 г на голову препарату супроводжувалась більш сильною линькою, ніж розподіл цієї ж дози на декілька днів. Введення великих разових доз не призводило до зниження живої маси. При однакових разових дозах тіреоідину самки линяють більш інтенсивно, ніж самці.

В реакції організму птиці на введений препарат щитовидної залози є видова різниця. Відносно легко невеликими дозами тіреоідину викликають линьку в курей. Особливо чутливі до даного гормону виявились цесарки, яким для линьки потрібна доза тіреоідину в три рази менше, ніж курям. Для стимуляції линьки у гусей необхідно приблизно в півтора рази більше тіреоідину, ніж курям. Найбільш стійкі до надлишку гормону виявились качки.

Таким чином, штучний гіпертиреоз виявляє диференційні властивості в реакції пероутворювальної тканини в залежності від способу введення препарату, часу року, статі та видів птиці.

Тероїдектомія індичок (26 і 30 тижневого віку) перед фотостимуляцією яєчної продуктивності попереджує яйценосність і подальшу линьку. Тероїдектомія дорослих індичок (36 тижнів) на початку яйцекладки викликає поступове закінчення яйцекладки без подальшої линьки. Тероїдектомія індичок 66-тижневого віку в процесі зменшення світлового періоду до початку повторного циклу попереджує яйцекладку і линьку. Всі тіроїдектомії зменшують концентрацію плазматичного тироксину (Т₄) і трийодтиронину (Т₃) нижче чутливого рівня аналізуючої проби. Введення 1 мкг Т₄ індичкам з видаленою щитовидною залозою призводить до відновлення яйцекладки та линьки. Ці досліди показують, що тироїди необхідні для ініціації та підтримки яйценосності та линьки у індичок [22].

Прогестерон. Найбільш поширений гормональний препарат, який попереджує овуляцію. Для практичного використання його отримують синтетичним шляхом. Дія прогестерону на яєчник птиці залежить від способу застосування, дози та інтервалу застосування.

Прогестерон часто згодовують для затримки розвитку репродуктивних органів 4—5-місячних курочок. При внутрішньом’язовій ін’єкції курям прогестерону в дозі 20 мг на голову яйцекладка припинялась на другий день, а через декілька діб наставала линька. Для повної линьки недостатньо однієї ін’єкції прогестерону, тому через 10—14 днів необхідно введення препарату повторити в тій же дозі. Дослідами встановлено, що пауза в яйцекладці та інтенсивність линьки не залежать від дози внутрішньом’язого введення прогестерону.

У багатьох випадках в приватних господарствах доцільно викликати примусову линьку птиці шляхом введення прогестерону протягом 20-25 днів в дозі 5 мг на 1 голову на добу. При цьому кури линяють з 11-го по 19-й день після початку введення препарату. Таким чином, введення прогестерону курям для примусової линьки скорочує термін до 10 днів, що забезпечує синхронізацію основних технологічних процесів при розведенні птиці та отримання більшої кількості курячих яєць за рік [12].

Для відновлення яйцекладки після закінчення обробки прогестероном зазвичай потрібно не менше 3—3,5 тижнів. Жива маса курей, оброблених прогестероном, знижується незначно. Вважають, що тимчасова відсутність яйцекладки після введення птиці препарату пов’язана з інгібуванням синтезу фолікулостимулюючого гормону передньої долі гіпофізу. Застосування прогестерону в більшості випадків викликає затримку яєць в яйцепроводі від одного до п’яти днів. Вірогідно, він викликає стан спокою яйцепроводу.

САР (6-хлор-∆⁶:-17-ацетилпрогестерон) — аналог прогестерону. Викликає примусову линьку курей при згодовуванні його в дозі 13,2 мг на 1 кг комбікорму протягом трьох — п’яти тижнів. Від тривалості згодовування препарату залежить час настання яйце­носності.

Порівняльний аналіз продуктивності курей, примусова линька яких викликана зоотехнічним і гормональним (під дією прогестерону) методами, виявив негативні сторони останнього. У курей, які перелиняли під дією прогестерону, яйценосність зазвичай залишалася на рівні курей, які перелиняли природним шляхом, і значно відставала від показників яйценосності після зоотехнічного способу примусової линьки. Маса яєць, якість і товщина шкаралупи після линьки, викликаної прогестероном, не покращувались [5].

Хімічні засоби. Їх суть полягає у згодовуванні птиці певних хімічних речовин, які здатні блокувати яйцекладку. Певні хімічні речовини, які викликають примусову диньку, здатні затримувати виділення гіпофізарних гонадотропних і статевих гормонів, порушувати фізіологічні процеси в гона­дах, гальмувати дозрівання граафових фолікулів, що призводить до переривання овуляції. У самців дані речовини викликають припинення сперматогенезу. Ці процеси зворотні і після відміни дачі препаратів вони відновлюються.

Нилевар. Вводять його внутрішньом’язово однократно по 1 мг в день на 1 кг маси тіла протягом 5 днів. При цьому яйцекладка припиняється.

Пероральне введення препарату в дозі 15,56 мг на голову на добу п’ять днів поспіль у формі желатинових капсул викликає депресію яйцекладки до 5%-ного рівня з відновленням її до 50%-ного тільки через 24 дні від початку дачі препарату. Зниження яйцеклад­ки відбувається на третій день і до 13-го дня залишається майже на тому ж рівні, потім поступово підвищується.

Препарат Ай-Сі-Ай 33828. В птахівництві його застосовують як з метою примусової линьки курей, так і для віддалення початку яйцекладки. Продуктивність у примусово перелинялої птиці зразу після линьки була вищою. Побічна дія — при застосуванні препарату відмічали депігментацію пера.

Евертас. Препарат додають в корм з розрахунку 1 кг 1%-ного преміксу на 100 кг комбікорму. Збагачений цим препаратом комбікорм згодовують птиці протягом п’яти-шести днів, не змінюючи режиму годування та утримання. На 3-й день яйцекладка припиняється, а на 10—12-й настає линька, яка триває 25— 40 днів. На 21—28-й день у курей яйцекладка відновлюється і досягає 50 % -ного рівня через шість—ві­сім тижнів. Таким чином, при застосуванні 1%-ного преміксу евертасу в кінці циклу яйцекладки тривалість линьки скорочується на один-два місяці і більше у порівнянні з природною.

Під час згодовування преміксу в дозі 100 мг/кг у курей відмічають сонливість і розрідження фекалій. Ці симптоми зникають після відміни препарату. У курей з високою яйценосністю в період згодовування препарату може виникати жовточний перитоніт. В зв’язку з цим евертас рекомендують застосовувати тільки в кінці яйцекладки після зниження її до 30% — ного рівня шляхом скорочення світлового дня до 8 годин або зменшення дачі корму. Тривалість світлового дня скорочують і під час згодовування препарату.

Енгептин (2-аміно-5-нітротіазол). Препарат застосовують для профілактики та лікування гістомонозу індичок. При застосуванні його з цією метою курям відмічали у них пригнічення статевих функцій і регресію фолікулів гонад. Зниження продуктивності у індичок і курей після лікування енгептином зумовило його випробовування для викликання примусової линьки.

Досліди на курях породи білий леггорн після першого циклу яйцекладки показали, що найбільш ефективною виявилася доза енгептину 0,1% від раціону. Комбікорм з енгептином згодовують 26 днів, потім дають звичайний комбікорм.

В період застосування енгептину і в подальшому в годівницях завжди повинна бути ракушка, галька. Яйценосність припиняється через 26 днів від початку дачі препарату, відновлюється через 24 дні. Продуктивність на початкову і фуражну несучку за 229 днів становить відповідно 47 і 49%. Дача енгептину призводить до зниження апетиту і живої маси птиці [6].

Йод. В формі йодистого калію йод викликає різносторонню дію на організм. Його застосування засновано на здатності активувати процеси тканинного обміну, він бере участь в синтезі тироксину щитовидної залози і гальмує тропні функції передньої долі гіпофізу. Використовують для затримки статевого дозрівання молодок і індукції примусової линьки.

Згодовування комбікорму з вмістом йодистого калію 5 кг/т протягом 35 днів викликає припинення яйцекладки і линьку в курей. Продуктивність відновлюється повільно. Так, на 28-й день після припинення обробки яйценосність не досягає 50%, а середня яйценосність за 112 днів другого циклу складає 43,6%. Застосування йодиду калію не впливає на масу яєць і товщину шкаралупи.

Добавка до раціону курей сульфату алюмінію у кількості 0,3% протягом 10 днів на 15-й день викликала повну зупинку яйценосності. Не встановлено вірогідної різниці по яйценосності, живій масі, якості шкаралупи, вмісту кальцію та фосфору в сироватці крові, а термін початку другого циклу яйцекладки у курей, які отримували сульфат алюмінію, наставав швидше у порівнянні з класичним зоотехнічним методом. Автори дійшли висновку, що добавка сульфату алюмінію до раціону може бути успішно застосована для примусової линьки курей [17].

Линьку можна також спровокувати зменшенням рівня кальцію в раціоні шляхом видалення з раціону кормів тваринного походження і солей кальцію. У цьому випадку овуляція припиняється протягом декількох днів, настає резорбція фолікулів і інволюція яйцепроводу. Однак зменшення в раціоні кальцію може призвести до патологічних змін у кістках скелету, тому завбачити наслідки та протікання другого циклу яйценосності проблематично.

Зменшення натрію в кормі шляхом усунення кормів тваринного походження викликає поступову втрату споживання корму та , як результат, зниження яйценосності і живої маси. Для зниження яйценосності у цьому випадку потрібно близько трьох тижнів, а деякі курки продовжують яйцекладку навіть при рівні натрію 0,03%. Тому рівень яйцекладки у другому циклі буде нижчим, ніж при проведенні примусової линьки зоотехнічними методами [16].

Добавка високих доз окису цинку також викликає линьку та зниження рівня яйценосності. Фармакологію цинкової токсичності у курей-несучок не вивчали, однак не виключено, що високий рівень цинку призводить до зниження смакових якостей корму та його споживання. Тому головним ефектом високих рівнів цинку для викликання примусової линьки вважають зниження споживання корму, хоча інші фізіологічні ефекти можуть також відігравати важливу роль в ініціації линьки. Крім того, при застосуванні високих рівнів цинку може виникнути ряд суспільних питань відносно безпеки продуктів домашньої птиці і які, очевидно, не зможе спростувати навіть сама обширна фармакологічна інформація. [27]. Але ці питання скоріше стосуються культури суспільства, оскільки в більшості цивілізованих країн цинк нині вважають вкрай необхідним елементом для здоров’я людей і тварин, він входить поряд з вітаміном А майже у всі БАДи, в тому числі для дитячого харчування.

З іншого боку, примусова линька з застосуванням зоотехнічних методів шляхом голодування та обмеженням випоювання води також не є привабливою з точки зору охорони тварин і тому в подальшому навряд чи знайде широке застосування в економічному та соціальному кліматі [22, 25]. Але як би там не було, більшість дослідників вважають, що найкраще застосовувати зоотехнічні методи примусової линьки. Зважаючи на простоту, це дозволяє широко застосовувати їх в практиці птахівництва. Використання деяких хімічних речовин може також позитивно впливати на господарсько-корисні якості птиці після примусової линьки.

Зоотехнічні засоби. Зоотехнічні схеми примусової линьки дістали найбільше поширення. Механізм їх дії полягає у різкій зміні режимів годівлі, напування та освітлення з метою викликати у птиці стресовий стан. Внаслідок цього у неї припиняється яйцекладка і розпочинається линька. Наприклад, на кілька днів вимикають світло, птицю не годують і не напувають. Після припинення яйцекладки і початку линьки годівлю поступово відновлюють до попереднього рівня, збільшують тривалість світлового дня для прискорення відростання нового пір'я і стимулювання несучості. За всіх способів примусової линьки зі стада вибраковують ослаблену птицю та особин з низькою продуктивністю. Не піддають примусовій линьці самців.

Способи примусової линьки у яєчних курей. Існує чимало способів індукції примусової линьки у яєчних курей, які відрізняються режимами годівлі, напування птиці та освітлення пташників. За всіх схем курей піддають приму­совій линьці в кінці продуктивного періоду, коли у них рівень несучості знижується до 70-40% (у віці 65-70 тижнів). Однак все залежить від стану птиці, її продуктивності, економічної доцільності. За 7-10 днів до початку линьки птиці згодовують раціон з підвищеним вмістом кальцію, а краще — додають без­посередню в годівниці грубо змелений вапняк або черепашку з метою створення резерву елементу, так як голодування може призвести в подальшому до погіршення якості шкаралупи і послаблення кістяку. Для зменшення відходу, птиці випоюють комплекс вітамінів. Обов’язково потрібно перевірити титри антитіл і за потреби вакцинації [1]. За ветеринарного благополуччя в стаді і кондиційної живої маси курей термін голодування збільшу­ють до одного тижня. Для прискорення линьки і отримання інкубаційних яєць у більш ранні терміни на 10-й день норму згодовування метіоніну збільшують в 1,5 раза. За високої температури повітря в приміщенні в період линяння курей позбавляти їх води не потрібно, а з 10-го по 30-й день ініціації линьки для стимулювання росту нового оперення використовують комбікорм, що містить 20-21% протеїну і 285-295 ккал (1,194-1,236 МДж) обмінної енергії. З 30-го дня (для підготовки курей до несучості) — відповідно 16-17% протеїну та 260-270 ккал (1,089-1,131 МДж) обмінної енергії. Два зразка схем линьки показані в таблицях 4 і 5.

Таблиця 4. Одна із схем примусової линьки яєчних курей.

Дні	Вода	Корм	Світло
1-4	немає	немає	немає
5	вволю	20 г зерна (краще овес без плівок)	30 хв.
6	вволю	40 г зерна (2 рази по 20 г)	60 хв. (2 рази по 30 хв.)
7	вволю	40 г зерна і 20 г комбікорму (3 рази по 20 г)	3 год. (3 рази по 1 год.)
8	вволю	40 г зерна і 40 г комбікорму	4 год.
9	вволю	40 г зерна і 50 г комбікорму	5 год.
10	вволю	40 г зерна і 60 г комбікорму	6 год.
11-30	вволю	20 г зерна і комбікорм вволю	7 год.
З 31-го	вволю	Стандартний раціон (вміст протеїну 17-17,5%)	Світловий день з 7 год. поступово по 30 хв. на день збільшують до 14 год

Таблиця 5. Один із способів линьки яєчних курей.

Дні линьки	Вода	Корм	Світло, год.
Марка	г/гол/добу
1	—	—	—	3
2	на 3 години	—	—	3
3	—	—	—	3
4	вволю	—	—	3
5	вволю	—	—	3
6	вволю	—	—	3
7	вволю	—	—	3
8-14	вволю	ПК—4	60	3
15-21	вволю	ПК—4	70	3
22-28	вволю	ПК—4	90	3
29-35	вволю	ПК—4—1	110	6
36-42	вволю	ПК—4—1	120	10
43-49	вволю	ПК—4—1	126	13
50-56	вволю	ПК—4—1	126	16

Способи примусової линьки у м’ясних курей. В м’ясному птахівництві примусова линька курей батьківського стада бройлерів стала вже одним з технологічних прийомів, який сприяє росту виробництва м’яса бройлерів.

Тривалість використання несучок м’ясних порід обмежується 7 — 9 місяцями. Враховуючи, що для отримання яєць, здатних для інкубації, необхідно витратити сім місяців на вирощування, стає очевидною економічна доцільність подовження терміну використання птиці шляхом застосування примусової линьки.

Таблиця 6. Одна з схем примусової линьки м’ясних курей.

Дні	Вода	Корм	Світло, год.
1-3	немає	немає	немає
4	вволю	немає	0,5
5	вволю	20 г зерна	1
6	вволю	30 г зерна	2
7	вволю	40 г зерна	3
8	вволю	50 г зерна	4
9	вволю	60 г зерна	5
10	вволю	60 г зерна+30 г комбікорму	6
11	вволю	60 г зерна+60 г комбікорму	7
12	вволю	Комбікорм вволю	8

Примусова линька курей сприяє оздоровленню стада, отриманню від курей більш життєздатного потомства. Оскільки при методах примусової линьки діє такий сильний стрес-фактор, як голодування, це призводить до відходу перш за все хворої птиці.

Таблиця 7. Одна з схем проведення примусової линьки м’ясних курей зоотехнічним способом [3].

Період линьки, дні	Корм	Вода	Світловий день, год.	Тривалість освітлення, год.
До линьки	Вволю	Вволю	Цілодобово	24
1–3	—	—	З 8 до 14	6
4	—	з 12 год.	З 8 до 14	6
5–10	—	Вволю	З 8 до 14	6
11	22 г/гол.	Вволю	З 8 до 14	6
12	45 г/гол.	Вволю	З 8 до 14	6
13–15	Вволю	Вволю	З 8 до 14	6
16	Вволю	Вволю	З 8 до 15	7
17–22	Вволю	Вволю	З 8 до 16	8
23	Вволю	Вволю	З 8 до 17	9
24–25	Вволю	Вволю	З 8 до 18	10
26	Вволю	Вволю	З 8 до 19	11
27	Вволю	Вволю	З 8 до 20	12
28–31	Вволю	Вволю	З 7 до 20	13
32–40	Вволю	Вволю	З 6 до 20	14

Способи примусової линьки у звичайних качок.

1-ша схема. При зниженні рівня несучості до 25-30% качок відокремлюють від самців. У перші 5 днів, а потім на 7-й та 9-й дні самкам не дають корм. У перші 2 дні їм не дають і воду. На 6-й, 8-й та 10-й день згодовують по 55 г комбікорму, 50 г вівса та 75 г кормового буряку. 3 11-го по 25-й день дають по 180 г комбікорму, а з 26-го дня переходять на нормальний раціон. Світловий день поступово знижують до 8 годин до 16-го дня, а потім збільшують щодня по 20 хвилин до раніше прийнятої норми.

2-га схема. У перші 5 днів птиця не отримує корм, а в пер­ший день і воду. В перші 2 дні повністю вимикають світло; на 3-й день його вмикають на 1 год. 30 хв.; з 4-го дня тривалість світлового дня збільшують щодоби на 30 хв., доводять її до 6 год. і на такому рівні підтримують до 30-го дня; з 31-го дня тривалість світлового дня щодоби знову починають збільшу­вати на 30 хв., доки вона не досягне 17 год. до 50-го дня. У результаті — зміна оперення у качок розпочинається на 12-й день, до 25-го дня основне поголів’я повністю змінює опере­ння, а через 60-65 днів несучість досягає 50%.

Способи примусової линьки у мускусних качок.

Мускусних качок рекомендується піддавати примусовій линьці, коли несучість у них знизиться до 5-10%. Для цього перші 3 дні птицю не годують і утримують в темноті, світло вмикають тільки для напування: в перший день — на 30 хвилин, на 2-й і 3-й день — на 3 години. З четвертого по 13-й день качкам дають по 50 г вівса на голову при 3-годинному світловому днях. Якщо до кінця цього періоду яйцекладка повністю не припинилася, то на одну добу вимикають повніс­тю світло і не дають воду. 3 14-го дня качкам поступово збіль­шують обсяг кормів: до двохмісячного терміну після початку линьки — до 100 г на голову, а світловий день збільшують до 4 годин. Після цього качок поступово переводять на годівлю досхочу, світловий день до 17 годин. Загальна тривалість линьки складає не більше трьох місяців.

Способи примусової линьки у індичок.

В індиківництві примусову линьку використовують як ефективний технологічний прийом, який дозволяє отримувати м’ясо індичок цілий рік. Відомо, що у індичок пе­ріод яйцекладки починається з 210—240-денного віку і в більшості індиківничих господарств про­довжується 4—4,5 місяці. Для ритмічного цілорічного отримання індиченят-бройлерів необхідно багаторазове комплектування батьківського стада і виро­щування по п’ять — сім партій ремонтного молодняку, при цьому витрачається велика кількість кормів. Примусова линька індичок дає можливість скоротити строки по ремонту стада в 1,5—2 рази і отримати додатково від однієї несучки до 50 високоякісних яєць.

Примусову линьку індичок можна викликати таким зоотехнічним способом: позбавлення їх корму на чотири-п’ять днів, води — на два-три дні та обмеження в період линьки світлового дня до 2—6 год.

Згідно другому способу, індичок, відібраних для використання у другому циклі несучості, на 2 дні залишають без корму, води та світла. На 3-й день воду дають досхочу, світло вмикають на 2 години. З 4-го дня птицю напувають та годують за нормами для пле­мінного сезону, в корм додають 150% від норми метіонін. На 4-й день світло вмикають на 2 години, 5-й день — на 4 години, з 6-го дня — на 6 годин. Коли у стаді перелиняє 50% птиці, світловий день поступово збільшують до 14 годин. Перше яйце індички зносять через 2,5-3 тижні після линьки. Через 2-2,5 тижні після початку яйцекладки її інтенсивність досягає 50%. За другий цикл від кожної індички можна отримати по 50-70 шт. яєць залежно від потенціалу кросу. Яйця, отримані від переярих індичок, мають більшу масу і характеризуються кращими інкубаційними якостями, тому ядро племінного стада рекомендується комплектувати індиченятами, отри­маними саме від такої птиці.

Для примусової линьки можна використовувати хімічні препарати, наприклад, евертас. Період линьки індичок зазвичай триває 9—12 тижнів. Застосування при згодовуванні підвищених доз метіоніну з розрахунку 6 кг на 1 т корму, скорочує тривалість линьки до семи тижнів, що дозволяє отримати від кожної індички в другому циклі на 10—15 яєць більше, ніж при других способах.

Як показали дослідження, проведені в Техаському університеті (США), для отримання другого циклу яйцекладки індичок, не обов’язково птицю піддавати примусовій линьці. Спостереження показали, що головним фактором успішної яйцекладки птиці в другому циклі є повна ізоляція її від світла протягом восьми тижнів, після чого збільшуючи світло вдень стимулювати яйцекладку.

Способи примусової линьки у гусей.

Отримала поширення така схема примусової линьки гусей. У перші три доби птицю утримують в темноті, не дають корм і воду. З 4-го дня дають воду досхочу; протягом наступних З тижнів — корм із вмістом сирого протеїну 13% та обмінної енергії 235-240 ккал (982-1003 кДж) — за нормами для непро­дуктивного періоду, в кормову суміш вводять 25-30% кормо­вого борошна; протягом 35 днів встановлюють світловий день тривалістю 7 годин. Далі світловий день щодоби збільшують на півгодини та доводять його тривалість до 13 годин. На раціоні для непродуктивного періоду гусей утримують три тижні, після цього переводять на раціон для племінного сезону. Тривалість линьки складає 60 днів. Другий цикл несучості триває не менш ніж 3-3,5 місяця.

Примусова линька цесарок.

Примусова линька цесарок вперше в Росії була проведена В. П. Юрченко на загорській білогрудій породній групі в 1977 р. в експериментальному господарстві ВНІТІП. Линьку викликали зоотехнічним способом через п’ять місяців від початку яйцекладки цесарок, лишивши їх корму на чотири дні, води — на три дні, зменшуючи світловий період в перші 30 днів линьки. Самцям проводили примусову линьку разом з самками. Вибраковка цесарок в період линь­ки складала 0,7%, а за другий цикл яйцекладки — 1,5%. У порівнянні з першим циклом продуктивності збереженість цесарок у другому циклі була на 1,4% вище. На початкову несучку за чотири місяці другого циклу отримано в середньому по 58,1 яйця, за п’ять місяців першого циклу — по 92,3. Вихід інкубаційних яєць після линьки підвищився на 12% і досягав 93—98%; на 15—18% знизилась кількість незапліднених яєць (чого не було відмічено після примусової линьки курей), а також число завмерлих і задохликів в процесі інкубації. В результаті виводи­мість яєць, знесених у другому циклі яйценосності, підвищилась на 28% у порівнянні з виводимістю яєць першого циклу. Необхідно відмітити виключну якість інкубаційних яєць другого циклу яйценосності. Високі показники отримані і при вирощувані потомства від переярих цесарок.

Таким чином, яйценосність, заплідненість, виводимість яєць, життєздатність потомства свідчать про доцільність застосування примусової линьки і в цесарківництві. Це дозволяє значно збільшити продуктивність цесарок і ліквідувати сезонність у виробництві м’яса.

З наведених матеріалів можна зробити висновок, що примусова линька птиці є необхідним технологічним прийомом в практиці племінного та промислового птахівництва, ціль якого—забезпечення цілорічного виробництва інкубаційних яєць і, відповідно, м’яса при мінімальних затратах.

Економічна ефективність застосування примусової линьки.

Примусова линька дає змогу використовувати найбільш цінну птицю протягом двох або трьох циклів яйцекладки та економити значні кошти на її відтворення. Переяра птиця зносить більші яйця, її виводимість вища, ніж у птиці першого року продук­тивності, вища і якість та збереженість отриманого з цих яєць молодняку. Так, при вирощуванні курчат-бройлерів, відведених від переярої птиці, збереженість поголів'я збільшується на 2-3%, прирости живої маси підвищуються на 8%, вихід м’яса І категорії — на 15%, витрати кормів на 1 кг приросту живої маси знижуються на 7%. Крім того, не потрібно витрачатися на вирощування ремонтного молодняку, санацію пташників, зменшується небезпека завезення хвороб у господарство [4].

Економічну ефективність застосування примусової линьки при утриманні, наприклад, племінних яєчних курей можна продемонструвати на такому простому прикладі. Вартість добових курчат батьківських форм при їх придбанні за кордоном складає в середньому 5 евро (55 грн). За період вирощування ремонтного молодняку (20 тижнів) буде спожито 8-9 кг корму, орієнтовна вартість якого складе 30 грн. З урахуванням частки кормів у собівартості (приблизно 70%) та збереженості поголів'я (95%) орієнтовна вартість однієї вирощеної ремонтної молодки буде становити близько 100 грн. У разі ж застосування примусової линьки за період 55 днів витрати кормів в розрахунку на 1 гол. складуть щонайбільше 5-6 кг, їх вартість становить приблизно 15-18 грн. З урахуванням інших витрат (30% від собівартості) та збереженості поголів'я (94%), витрати за період примусової линьки та відновлення несучості (55 днів) складуть орієнтовно 27-30 грн в розрахунку на 1 гол., або менше на 70-73грн./гол., ніж при вирощуванні ремонтного молодняку. Хоча у переярих курей рівень несучості дещо нижчий, ніж у курей першого року продуктивності, але з урахуванням покращення інкубаційних показників (вивід вищий в середньому на 5%) та якості виведених курчат (підвищення маси курчат на 2-3 г та збереженості при вирощуванні в середньому на 2%) можна говорити про вигідність цього технологічного прийому.

Таким чином, використання переярих курей після примусової линьки в яєчному птахівництві дозволяє продовжити термін експлуатації несучок до 26—27-місячного віку. В період линьки затрати на утримання курей окупаються за рахунок реалізації яєць. В подальшому економічна ефективність утримання переярих курей підвищується, оскільки яйценосність їх досягає 75%, і за рахунок підвищення маси яєць у другому циклі збільшується кількість яєць 1-ї категорії, а відповідно їх середня реалізаційна ціна. Економічний ефект від продовження використання курей-несучок утворюється також за рахунок економії засобів на вирощування ремонтного молодняку, зниження падежу і вибракування курей.

Слід відзначити, що по відношенню оцінки економічної ефективності використання курей після примусової линьки в порівнянні з ефективністю експлуатації курей-молодок існують і інші думки.

Згідно даних спеціалістів і вчених, ефективність і рентабельність застосування примусової линьки при виробництві харчових яєць в районах, віддалених від головних сільськогосподарських зон країни, не викликає сумніву, оскільки в них затрати на вирощування ремонтного молодняку високі. Ефективність примусової линьки курей промислового стада яєчного напрямку в других районах може бути нижче ефективності виробництва яєць від курей першого року використання, якщо прийняти до уваги весь комплекс факторів, які впливають на рентабельність виробництва [6, 23, 24, 26].

Список літератури 1. Бессарабов Б.Ф. Ветеринарно-санитарные мероприятия по профилактике болезней птиц / Б.Ф. Бессарабов. — М., Россельхозиздат, 1983. – 84 с. 2. Бесулин В.И. Разработка вопросов физиологии размножения и совершенствование метода искусственного осеменения индеек: дис. …доктора биол. наук : 03.00.13 / Бесулин Виктор Иванович. – Харьков, 1982. – 369 с. 3. Качиш И. Линька: естественная и принудительная / И. Качиш // Животноводство России, 2007. – №6. – С. 15 – 17. 4. Корнієнко І. Змусьте птицю линяти / І. Корнієнко // Наше птахівництво, 2012. – №1. – С. 28-30. 5. Линька петухов отцовской формы родительского стада / Егорова А.В., Шахнова Л.В., Манукян В.А., Елизаров Е.С. // Птицеводство, 2010. – №2. – С. 26-27. 6. Марков Ю.Я. Принудительная линька кур-несушек / Марков Ю.Я., Россельхозиздат, 1981. — 78 с. 7. Новиков Б.Г. Нейроэндокринные механизмы принудительной линьки кур / Б.Г. Новиков // Достижения науки в области повышения продуктивности с. -х. птицы и улучшение качества птицепродуктов. – Одесса, 1979. –С. 54 – 55. 8. Пикалова И. Поговорим о линьке / И. Пикалова, И. Волкова. // Птицеводство. – 2010. – №9 . – С. 37 – 38. 9. Пилипенко М.Б. О функциональных и морфологических изменениях при водном голодании в организме кур–несушек / М.Б. Пилипенко // Птицеводство, К.: Урожай, 1977. – вып. 24. – С. 27-33. 10. Принудительная линька кур: методические рекомендации / В.И. Фисинин, Т.А. Столляр, Ш.А. Имангулов Ш.А. и др. // Утверждены Ученым советом ВНИТИП от 21.05.1997. – 1997. – 23 с. 11. Суржик М. Втрата оперення / М. Суржик // Наше птахівництво. – 2012. – №2. – С. 30-32. 12. Суржик М. Зміна оперення / М. Суржик // Наше птахівництво. – 2012. –№3. – С. 24-27. 13. Тесля М.А Принудительная линька кур / М.А. Тесля // Сучасна ветеринарна медицина. – 2007. – № 4. – С. 4-5. 14. Фисинин В.И. Повышение эффективности яичного птицеводства / Фисинин В.И., Имангулов Ш.А., Кавтарашвши А.Ш. // Сергиев Посад, ВНИТИП. – 2001. 15. Шанскова А.М. Сперматогенез и воспроизводительные способности индюков в период линьки / Шанскова А.М. // Труды ВСХИЗО. – 1978. – вып. 150. – С.72-77. 16. Arret de la ponte par induction chez la poule. Еffet de differentes methodes sur certains paramettes de production et sur les concentrations en hormone thyroidiennes, en prolactine, en Ca, P, Na et en proteines dans le serum sanguin / Verheyen G., Decuypere T., Kuhn E.R., Fortasne G., de Groote G. // Revue de l’ Agriculture, 1983. – vol. 36. – P. 1535 – 1557. 17. Comparison of the Use of Dietary Aluminum with the Use of Feed Restriction for Force-Molting Laying Hens / A.S. Hussein, A.H. Cantor, T.H. Johnson // Poult. Sci., 1989. – vol. 68. – P. 891-896. 18. Effects of Alfalfa and Fructooligosaccharide on Molting Parameters and Bone Qualities Using Dual Energy X-Ray Absorptiometry and Conventional Bone Assays / W. K. Kim, L. M. Donalson, A. D. Mitchell, L. F. Kubena, D. J. Nisbet, and S. C. Ricke // Poultry Science, 2006. – vol. 85. – 15–20. 19. Effects of corticosterone and dietary changes in the hen on ovarian function, plasma LH and steroids and the response to exogenous LH-RH / Etches R.J., Willsams J.B., Rzasa J. // J. of Reproduction and Fertility, 1984. – vol. 70. – P. 121 – 130. 20. Effect of Forced Molting on Quantity and Quality of Semen in Turkey Breeder Males as Influenced by Diet / A. E. Woodard, F. X. Ogasawara, R. L. Snyder and V. Stinnett // Poult. Sci., 1975 vol. 54. – P. 2094 –2101. 21. Effect of Induced Molting in Laying Hens on Production and Immune Parameters / M. A. Alodan, M. M. Mashaly // Poultry Science, 1999. – vol. 78. – P. 171–177. 22. Effects of Thyroidectomy on Egg Production, Molt, and Plasma Thyroid Hormone Concentrations of Turkey Hens / R. J. Lien, T. D. Siopes // Poult. Sci., 1989. – vol. 68. – 1126 – 1132. 23. Health and Husbandry Considerations of Induced Molting / P. L. Ruszleri // Poultry Science, 1998. – vol. 77. – P. 1789 – 1793. 24. Historical and Current Molting Practices in the U.S. Table Egg Industry / D. D. Bell1 // Poultry Science, 2003. – vol. 82. – Р. 965 – 970. 25. Induction of a pause in laying by corticosterone infusion or by dietary alternations: effects on the reproductive system, food consumption and body weight / Willsams J.B., Etches R.J., Rzasa J. // British Poultry Science, 1985. – vol. 26. – P. 25 – 34. 26. Molting Layers—Alternative Methods and Their Effectiveness / K. W. Koelkebeck, K. E. Anderson // Poultry Science, 2007. – vol. 86. – P.1260 – 1264. 27. Post Molt Performance of Broiler Breeder Hens Associated with Molt Induced by Feed Restriction, High Dietary Zinc and Fasting / El–Deek A.A., M.A. Al-Harthy // International Journal of Poultry Science, 2004. – vol. 3. – P. 456–462. 28. Recent advances in forced moulting / Brake, J. // Poultry Science, 1993. – vol. 12. – P. 929 – 931. 29. Reproduction in poultry / R.J. Etches // CAB International, Canada. – 2008. – 318 р. 30. The Influence of Molting during the Reproduction Period on Semen Production of Turkey Males / K. E. Nestor, K. I. Brown, P. A. Renner // Poultry Sci., 1979. – vol. 58. – P. 1592 – 1598.